Автор: Сергій Єкельчик
Название: Історія України: Народження
модерної нації

Смотреть фрагмент текста 

  • где купить

Тираж розпродано


Страниц: 376
Тираж: 500 экз.
Формат: 70х90/16 (165х215х24 мм)
Вес: ≈ 550 г
Переплет: твердый
ISBN: 978-966-2449-18-1
Вышла в свет 1 мая 2012 года

Редактор: Кость Горобенко
Техред: Майя Притыкина
Верстка: Денис Пиорко
Обложка: Илья Стронговский
Работа с картами: Татьяна Ласкаревская
Бульд-редактор: Ольга Бурлака
Ответственный за выпуск: Николай Климчук

Об авторе

Доктор истории, преподает историю и культуру советского периода в Университете Виктории (Канада). Автор книг о сталинском каноне украинской культуры и украинофилах в Российской империи конца XIX в., а также книги по истории Украины, вышедшей в издательстве Оксфордского университета и переведенной на четыре языка.

 

 

З рецензії кандидата історичних наук, доцента, завідувача кафедри гуманітарних дисциплін ЛДУФК Олега Полянського

В книзі 11 розділів, у яких автор, посилаючись на прийняті в західній історичній науці концепції, пропонує власний погляд на формування сучасної української нації. Зауважимо, що серед багатьох концепцій нації є два основі підходи — «нація етнічна» та «нація політична». С. Єкельчик припускає, що українське поняття «нації» як «етнічної спільноти людей, об’єднаних походженням, мовою і культурою, котра не обов’язково має власну державу», не зовсім збігається з англійським словом «нація», що зазвичай вживається як синонім поняття «держава». Він вважає, що історія України ХХ ст. — це насамперед історія концептуального переходу від етнічної нації до політичної. Інтеграція України в міжнародну економіку, поширення глобальної масової культури — все це буде підривати ідею національної держави в такому вигляді, як її уявляли кілька поколінь українських патріотів. Сучасна українська національна ідентичність була сформована тими державними структурами і політичними процесами, які відбувались у Східній Європі протягом останніх 300 років.

У книзі наголошується, що більшість істориків трактують історію України насамперед як історію етнічних українців. Виходячи з цього, формувалися уявлення про історію держави, характер соціальної боротьби, культурні процеси. Дослідник дещо скептично ставиться до проблем етногенезу українців, тяглості українського історичного процесу, акцентуючи водночас, що «Україна завжди була багатонаціональною державою». Але при цьому більшість тексту книги присвячена саме українському національному рухові.

До речі, С. Єкельчик, як і більшість незаангажованих істориків, абсолютно правомірним вважає вживання терміна «Україна» з кінця ХVІ ст. Козацтво він називає новими захисниками соціальних, політичних і релігійних прав України, а події середини ХVІІ ст. — як козацьке повстання проти польського панування, що рішуче було підтримане українським селянством. Зазначивши, що українці наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. належали до «недомінантних етнічних груп», дослідник наголошує, що українські активісти вже з кінця ХІХ ст. проголосили ідею незалежності України, яка незабаром завоювала загальне визнання як кінцева мета українського національного руху.

«Вільне життя плюс», №90 (15202) від 12.11.2010 р.